Як проводити інклюзивні уроки?

Більшість з нас розуміє, що створення комфортного освітнього середовища для дітей з особливими потребами — це добре. Але як це зробити? Як організувати робочий процес, не акцентуючи уваги на особливих учнях? 

Можна виділити деякі правила щодо оргінізації інклюзивного навчання:

1. Говоріть про інклюзію, озвучуйте різні точки зору

У нашому суспільстві, на жаль, не прийнято говорити про людей з особливими потребами, тому поява таких дітей у класах може викликати (і напевно, викличе!) хвилю протесту з боку учнів.

Як відомо, сучасні діти мають досить своєрідні підходи у виборі авторитетів. Станьте для них тим, кого вони послухають у цьому питанні. Станьте голосом тої частини людства, яку часто не чують. Запропонуйте учням більш широкий погляд на життя, оперуючи фактами, прикладами з життя. Знайдіть взірця, чий досвід захоплюватиме. Для цього використовуйте журнальні статті, книги, виступи людей з «обох таборів».

2. Не опускайтесь до стереотипів

Закономірно, що у вчителя недостатньо досвіду в роботі з особливими дітьми. Але це не привід мислити штампами. Це виклик, це привід вивчити цю сторону життя, зрозуміти чим та як живуть ці діти.

Якщо є така можливість, поспілкуйтесь з батьками дітей з особливими потребами. Запрошуйте на уроки людей, які зможуть поділитися власним досвідом, баченням життя. Глуха дитина – не дурна, сліпа – не безпомічна, сонячна – не безнадійна.

3. Не вказуйте на конкретних дітей в процесі виховного моменту

Коли учні дражнять однокласника за певні вади, особливості мови, виконання завдань, важливо пояснити, що так робити негарно. Але не кажіть, що «Сергійко з милицями, бо він інвалід». Ні в якому разі! Дайте зрозуміти учням, що їх поведінка неприпустима ні з ким, ніколи, ні за яких обставин. Без персоналій.

4. Не ігноруйте, коли клас вороже ставиться до особливої дитини

Існують популярні фрази, які ображають людей з фізичними, розумовими особливостями. Ці вислови можуть трансформуватися, і ваша задача – віслідковувати їх появу. Таким чином ви зможете припинити їх поширення та пояснити, які психологічні травми можуть нанести такі слова. Усі мають розуміти, що така поведінка неприпустима. Контролюйте, щоб конфліктна ситуація не повторилась.

5. Плануйте заходи, які допоможуть учням краще зрозуміти один одного

Створіть атмосферу дружби, взаєморозуміння. Хай ваші заходи несуть неформальний характер. Це важливо тоді, коли у школярів виникають проблеми з тим, щоб побачити в однокласнику рівного собі.

6. Підготуйте широку бібліотеку в класі

Хай це будуть різні книги, відомих чи маловідомих авторів. Не програмові твори чи щось рекомендоване Міністерством. Хай це буде література про життя різних школярів. Учні можуть дізнатися там те, про що соромляться спитати чи розказати. Звернуть увагу, щоб видання були якісними, бажано з ілюстраціями.

7. Співпрацюйте з місцевими соціальними службами

Підтримка зі сторони у роботі з інклюзивним класом вкрай важлива. Залучайте соціальні служби, як мінімум попросіть їх надати різноманітні навчальні брошури, інформацію, яка допоможе впоратись зі складною ситуацією (хоча б телефони довіри). Це буде актуально для всіх. Розмістіть матеріали так, щоб учні могли взяти їх, не привертаючи зайвої уваги.

Організаційні моменти

Скільки дітей може бути в інклюзивному класі?

Згідно з законом “Про загальну середню освіту”, загалом у класі може бути не більше 30 учнів.

При цьому, згідно з “Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах” (постанова Кабміну від 15 серпня 2011 р. № 872), учнів “із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо” може бути не більше трьох та учнів “із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках”– не більше двох.

Тобто максимальна кількість таких дітей у класах – три, а в окремих випадках – два.

Скільки вчителів працює в інклюзивному класі?

В інклюзивному класі працюють один учитель та один асистент учителя.

Які обов’язки має асистент вчителя?

Він є асистентом саме вчителя, а не дитини. Це означає, що він не прив’язаний до однієї чи кількох дітей, а працює зі всім класом.

Так, часом дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, пояснити завдання, але асистент учителя так само може пояснити щось й іншим учням. Окрім того, своєю роботою асистент може звільнити більше часу вчителю для пояснень. Наприклад, поки асистент щось роздруковує чи роздає навчальні матеріали, вчитель ще раз роз’яснює тему або ще якось залучає дитину з особливими освітніми потребами до спільної роботи в класі. Адже спільна робота – головна мета інклюзивного навчання.

В інклюзивній школі створюються найоптимальніші (спеціальні) умови здобуття освіти зазначеними дітям. Процес створення необхідних умов відбувається для того, щоб інклюзія дітей з особливостями життєдіяльності в системі соціальних відносин в освітньому середовищі проходив максимально ефективно, адже він є надзвичайно складним.

Для цього керівникам загальноосвітніх закладів необхідно подбати про забезпечення:

– безперешкодного доступу до будівель та приміщень навчального закладу дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема тих, що пересуваються на візках, та дітей з вадами зору;

– відповідними педагогічними кадрами;

– необхідними навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками та індивідуальними технічними засобами навчання;

– психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами;

– психологічну підтримку педагогів;

– облаштування кабінетів дефектології, психологічного розвантаження, логопедичний для проведення корекційно-розвиткових занять.

Інклюзія: як розшифрувати?

Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивне  навчання  –  гнучка,  індивідуалізована  система  навчання  дітей  з  особливостями  психофізичного  розвитку  в  умовах  масової  загальноосвітньої  школи  за  місцем  проживання. 

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

Ось один з прикладів як саме допомагає інклюзивна освіта в школах:

Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь в процесі отримання знань, в культурному і суспільному житті. Інклюзія приводить до зменшення сегрегації в системі освіти. Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись переконаністю, що системи загальної освіти зобов'язані навчати усіх дітей.

Інклюзивна освіта:

• це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
• це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
• це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
• це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
• це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

• завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
• ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
• оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
• навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
• у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

• діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
• діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
• діти вчаться співробітництву;
• діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

• вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
• вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
• спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Інклюзивна освіта в Україні

Починаючи  з  2000  року,  активізація  законотворчої  діяльності  в  Україні, стосовно  регламентації  надання  освітніх,  медичних,  соціальних  послуг  особам  з  обмеженими  можливостями  здоров’я,  сприяла  ухваленню  низки  законів  («Про  державні  соціальні  стандарти  та  державні  соціальні  гарантії» 2000  р., «Про  охорону  дитинства» 2001  р., «Про  соціальні  послуги» 2003  р., «Про  реабілітацію  інвалідів в Україні» 2005 р.. 

Вперше законодавчо визнано (Закон «Про реабілітацію інвалідів в Україні») психолого‐педагогічний  супровід  як  необхідну  умову  успішного  інтегрування  в  соціум  дитини  з  обмеженими  можливостями  здоров’я,  а  також  необхідність  соціального, педагогічного й психологічного патронажу за місцем проживання.  

Необхідність  інтегрування  дітей  з  особливими  освітніми  потребами  зазначається в офіційних документах на рівні постанов Кабінету Міністрів України  та  державних  програм.  Зокрема  в  Доктрині  освіти  (2001)  вказується  на  рівний  доступ  до  якісної  освіти  інтегруванням  у  загальноосвітній  простір  дітей  з  особливими потребами. Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей‐інвалідів, схвалена Постановою Кабміну України № 1545 від 12.10.2000 p., серед загальних  положень містить фразу, що «замість ізольованого інтернатного виховання дітей‐ інвалідів  повинно  прийти  інтегроване  навчання  й  виховання»,  а  в  «напрямках  реабілітації» передбачає «перебування дитини‐інваліда в дитячому колективі без  ізоляції  від  суспільства  (як  це  відбувається  в  закритих  інтернатних  установах),  в  умовах  звичайного  середовища»  та  про «поступове  інтегрування    дітей‐інвалідів  до дитячих дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл». Тут також задекларовано  збереження  сім'ї  на  противагу  влаштуванню  дитини  в  інтернат  і  перевага  «інтегрування до учнівського колективу» над домашньою формою навчання.

Аналіз  законодавчих  та  нормативно‐правових  документів  засвідчив,  що  політика сучасної України щодо дітей з порушеннями психофізичного розвитку як  міноритарної  групи,  що  потребує  реабілітації  та  інтеграції,  характеризується  максимальним  залученням  держави  до  системного  вирішення  проблем,  однак  механізми реалізації цього процесу нині активно відпрацьовуються.

Проблеми впровадження інклюзивної освіти в Україні

 

1. Недостатня підготовка педагогічних кадрів.

2. Відсутність (недостатня кількість) асистентів вчителя в класаі.

3. Недостатня кількість матеріально-технічної бази.

4. Школі важко переорієнтуватися до проведення уроків для дітей з особливими потребами.

5. Не толерантне  ставлення батьків дітей вчителів до дітей з особюливомо потребами.