Інклюзія: як розшифрувати?

Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивне  навчання  –  гнучка,  індивідуалізована  система  навчання  дітей  з  особливостями  психофізичного  розвитку  в  умовах  масової  загальноосвітньої  школи  за  місцем  проживання. 

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

Ось один з прикладів як саме допомагає інклюзивна освіта в школах:

Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь в процесі отримання знань, в культурному і суспільному житті. Інклюзія приводить до зменшення сегрегації в системі освіти. Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись переконаністю, що системи загальної освіти зобов'язані навчати усіх дітей.

Інклюзивна освіта:

• це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
• це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
• це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
• це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
• це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

• завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
• ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
• оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
• навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
• у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

• діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
• діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
• діти вчаться співробітництву;
• діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

• вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
• вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
• спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Інклюзивна освіта в Україні

Починаючи  з  2000  року,  активізація  законотворчої  діяльності  в  Україні, стосовно  регламентації  надання  освітніх,  медичних,  соціальних  послуг  особам  з  обмеженими  можливостями  здоров’я,  сприяла  ухваленню  низки  законів  («Про  державні  соціальні  стандарти  та  державні  соціальні  гарантії» 2000  р., «Про  охорону  дитинства» 2001  р., «Про  соціальні  послуги» 2003  р., «Про  реабілітацію  інвалідів в Україні» 2005 р.. 

Вперше законодавчо визнано (Закон «Про реабілітацію інвалідів в Україні») психолого‐педагогічний  супровід  як  необхідну  умову  успішного  інтегрування  в  соціум  дитини  з  обмеженими  можливостями  здоров’я,  а  також  необхідність  соціального, педагогічного й психологічного патронажу за місцем проживання.  

Необхідність  інтегрування  дітей  з  особливими  освітніми  потребами  зазначається в офіційних документах на рівні постанов Кабінету Міністрів України  та  державних  програм.  Зокрема  в  Доктрині  освіти  (2001)  вказується  на  рівний  доступ  до  якісної  освіти  інтегруванням  у  загальноосвітній  простір  дітей  з  особливими потребами. Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей‐інвалідів, схвалена Постановою Кабміну України № 1545 від 12.10.2000 p., серед загальних  положень містить фразу, що «замість ізольованого інтернатного виховання дітей‐ інвалідів  повинно  прийти  інтегроване  навчання  й  виховання»,  а  в  «напрямках  реабілітації» передбачає «перебування дитини‐інваліда в дитячому колективі без  ізоляції  від  суспільства  (як  це  відбувається  в  закритих  інтернатних  установах),  в  умовах  звичайного  середовища»  та  про «поступове  інтегрування    дітей‐інвалідів  до дитячих дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл». Тут також задекларовано  збереження  сім'ї  на  противагу  влаштуванню  дитини  в  інтернат  і  перевага  «інтегрування до учнівського колективу» над домашньою формою навчання.

Аналіз  законодавчих  та  нормативно‐правових  документів  засвідчив,  що  політика сучасної України щодо дітей з порушеннями психофізичного розвитку як  міноритарної  групи,  що  потребує  реабілітації  та  інтеграції,  характеризується  максимальним  залученням  держави  до  системного  вирішення  проблем,  однак  механізми реалізації цього процесу нині активно відпрацьовуються.

Проблеми впровадження інклюзивної освіти в Україні

 

1. Недостатня підготовка педагогічних кадрів.

2. Відсутність (недостатня кількість) асистентів вчителя в класаі.

3. Недостатня кількість матеріально-технічної бази.

4. Школі важко переорієнтуватися до проведення уроків для дітей з особливими потребами.

5. Не толерантне  ставлення батьків дітей вчителів до дітей з особюливомо потребами.