Поради батькам щодо виховання особливої дитини

1.Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.

2.Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів тапсихологів.

11. Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Рекомендації педагогам щодо роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку

Мовленнєві порушення

■      Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся учителями, котрі навчали дитину в попередні роки.

■      Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови рекомендації фахівців.

■      Від складу команди, яку ви організуєте, залежатиме правильність визначення діагнозу, стратегії корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі.

■      Запитуйте у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосувань інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію учень не сприймає.

■      Запропонуйте інший спосіб (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух подайте у письмовому вигляді).

■      Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня.

■      Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп'ютерних програм (наприклад перетворення друкованого тексту в аудіо відтворення), інших технічних засобів, залежно в особливостей навчання конкретного учня.

Діти із затримкою психічного розвитку

■      Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.

■      Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте  вивчене.

■      Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.

■      Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічної витривалість і розум працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).

■      Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно - складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки учень навчиться утримувати у пам'яті одразу кілька.

■      Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.

■      Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.

■      Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.

■       Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати відчуття стійких невдач.

■      Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.

■      Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно  на батьків. Допомагайте усвідомлювати найменші успіхи учня та закріплювати їх. Учні з труднощами у навчанні потребують не авторитарних підходів у сімейних стосунках, а виваженого, доброзичливе ставлення до дитини.

■      Подолання труднощів у навчанні - це результат спільної тривалої та копіткої роботи педагогів, психологів, батьків і навіть терапевтів.

Діти із порушенням зору

■      Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.

■      Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75- 100 кд/м².

■      Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня.

■      В унаочненнях доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.

■      Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливав суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще.

■      Давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане.

■      Озвучуйте все, що пишете.

■      Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.

■      Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.

■      Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту, переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів.

■      3 таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи. організації як УТОС мають аудіо бібліотеки літературних творів та інших навчальних матері; якими вчитель може скористатися для індивідуалізації занять зі слабозорими учнями.

■      Доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків.

■      Частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці.

■      Стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить текст очей.

■      Дитина може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я.

■      Не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).

Діти із порушенням слуху

■        Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.

■        Ознайомтеся зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу. Доцільно, аби навчальний заклад придбав необхідну апаратуру.

■        Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.

■                 Використовуйте якомога більше унаочнень.

■        Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо.

■        Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки.  Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).

■        Перед тим, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.

■        Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до учня спиною. Якщо необхідно - зробіть запис на дошці, а потім, повернувшись обличчям до класу, повторіть написане та прокоментуйте.

■        Говоріть достатньо гучно (але не надто - це спотворює слова), в нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами.

■        Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати й про це. Якщо учень просить щось повторити, спробуйте перефразувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення.

■        Якщо ви не зрозуміли відповідь учня, попросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити.

■        Якщо ви повідомляєте складний матеріал, що містить терміни, формули, дати, прізвища, географічні назви, доцільно надати його учневі в письмовій формі.

■        Використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку.

■        Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.

■        Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

Діти із порушенням опорно-рухового апарату

■Дізнайтеся більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу та джерела з  яких ви можете отримати корисну інформацію.

■  Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як  інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і  здібності.

■Проконсультуйтеся з іншими вчителями, які у попередні роки навчали дитину, стосовно організації навчального середовища для саме цього учня. Батьки найкраще знають потреби своєї дитини. Вони можуть чимало розповісти про особливі потреби та можливості учня. Залучивши у свою команду фізіотерапевта, логопеда та інших спеціалістів, ви зможете використати найкращі підходи для конкретного учня, з огляду на його індивідуальні та фізичні можливості.Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей, достатньо широкі проходи між партами тощо). Продумайте, яким чином він діставатиметься класу, пересуватиметься у межах школи  користуватиметься туалетом тощо. Ймовірно у заю доведеться зробити певні архітектурні зміни (пандус, спеціальні поручні, пристосування у тyалеті тощо)

■      Можливо знадобиться, щоб хтось з персоналу чи учнів завжди був готовий допомогти учневі з церебральним паралічем (потримати двері доки заїде візок, під час подолання сходів чи порогів тощо). Такі помічники мають бути проінструктованими спеціалістом (ортопедом, фізіотерапевт інструктором з лікувальної фізкультури).

■      Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити вашого учня незалежним (спеціальні  пристрої для письма, додаткове устаткування для комп'ютера тощо).

■3 допомогою фахівців чи батьків облаштуйте робоче місце учня з урахуванням його фізичного стану та особливостей розвитку навчальних навичок (для утримання постави у зручному положенні, для обмеження мимовільних рухів, полегшення письма, читання).

■      Проконсультуйтеся з фізіотерапевтом стосовно режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ. Нагадуйте про це учневі та стежте, щоб він не перевтомлювався.

■      Іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижчих тонах, переконайтеся, що учень добре чує звуки т, к, с, п, е, ф, ш. Знизьте вимоги до письмових робіт учня. Можливо йому буде зручно використовувати   спеціальні пристосування, комп'ютер чи інші технічні засоби.

■      Стежте, щоб необхідні матеріали, навчальне приладдя, унаочнення були    у межах досяжності учня.

■      Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу.

■      Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Адаптуйте вправи відповідним чином розробіть завдання у вигляді тестів тощо.

Діти із гіперактивністю та дефіцитом уваги

•  Найдоцільніше посадити учня за першу парту, він менше відволікатиметься.

•      Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

•                Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

•                Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

•            Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання; контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

•                Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

•   Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

•                Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і  був максимально інформативним.

•                Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок емоційно реагуйте на найменші досягнення.

•                Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

•                Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

•                Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності до якої він виявляє інтерес.

•                У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

•                Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.

Оцінювання за допомогою портфоліо

Портфоліо — це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу.

Мета портфоліо: накопичення досягнень, відслідковування професійного прогресу, представлення діяльності і професійного розвитку за окремий проміжок часу.

Що таке портфоліо?

 1. Портфоліо – це систематичний збір робіт дитини, що проводиться з певною метою.

 2. Портфоліо може містити роботи, що відбираються педагогом, дитиною та батьками.

 3. Портфоліо має відображати щоденні види діяльності дитини.

 4. Портфоліо має бути постійним процесом – так вони зможуть відображати зусилля дитини, її прогрес та навчальні досягнення за певний період часу.

 5. За допомогою портфоліо можна дізнатися хід мислення дитини і спланувати відповідні стратегії та методи роботи з нею.

 6. Портфоліо відображає сильні сторони дитини, а також її потреби

Функції портфоліо: 

•  діагностична - фіксує зміни за певний проміжок часу; 
• змістовна - розкриває спектр виконуваних робіт; 
• розвиваюча - забезпечує безперервний процес освіти і самоосвіти; 
•  мотиваційна - відзначає результати діяльності; 
•  рейтингова - дозволяє виявити кількісні і якісні індивідуальні досягнення

Вимоги до портфоліо:

 Портфоліо завжди візуалізоване (може бути у вигляді спеціальної папки, картотеки). Однак, його зміст не може зводитися до папки робіт дитини. Це має бути спеціально спланована та організована індивідуальна добірка матеріалів і документів, яка демонструє зусилля, динаміку і досягнення дитини в різних галузях. Тому кінцевою метою навчального портфоліо має бути унаочнення прогресу навчання за результатами навчальної діяльності. В своїй роботі з дітьми з ООП ми використовуємо два види портфоліо: портфоліо педагога та портфоліо дитини. Портфоліо педагога розглядається як спосіб фіксування, накопичення та оцінки індивідуальних досягнень дитини з ООП протягом певного періоду часу. Укладання портфоліо допомагає: - розкрити індивідуальні можливості дитини; - простежити динаміку за певний період часу; - визначити ефективність та реалістичність ІНП, а тому і коригувати його; - здійснювати зв’язок між членами команди.

Види портфоліо

1. РОБОЧЕ ПОРТФОЛІО – педагог спільно з дитиною здійснює оцінку її робіт. 

 Дитина відбирає зразки робіт, які демонструють її розвиток, опанування відповідними навичками, батьки додають свої коментарі, педагог додає власні зразки робіт дитини. 

 (+) такий вид портфоліо найбільш точно відображає прогрес розвитку дитини, показуючи її щоденний прогрес. 

(-) містить дуже багато різних зразків робіт. Може створювати ситуацію, коли лише педагог бере відповідальність за його наповнення – щоб уникнути цього, потрібно утримувати портфоліо в доступному для дитини місці.

 2. ДЕМОНСТРАЦІЙНЕ ПОРТФОЛІО – містить лише найкращі роботи дитини. Наповнюється виключно самою дитиною. 

 (+) є мотивацією для дитини виконувати роботи, що демонструють її найкращі здібності. 

 (-) у більшості випадків не відображає щоденну діяльність. Для дитини з особливими потребами таке портфоліо не показує її слабкі місця та сфери, де потрібна додаткова допомога.

 3. ПОРТФОЛІО ПЕДАГОГА – часто ведеться самим педагогом спільно з демонстраційним портфоліо. Цей вид портфоліо містить форми оцінювання розвитку дитини, інформацію від інших фахівців, результати перевірочних завдань, які вибирає не дитина, а сам педагог.

Портфоліо може містити багато різних видів робіт, які розміщуються у портфоліо педагогом, дитиною та батьками, як наприклад:

•  Зразки письмових робіт 
• Малюнки 
• Опитувальники 
• Коментарі педагога 
• Фотографії 
• Спостереження 
• Список прочитаних книг 
• Зразки спільних робіт 
• Самооцінювання 
• Коментарі батьків 
• Зразки робіт в рамках окремих предметів 
• Приклади вирішення проблем 
• Щоденники

Портфоліо – це інструмент, який демонструє, що досягла дитина. Це не інструмент планування роботи з дитиною. Проте, педагог використовує інформацію з портфоліо для того, щоб розробляти подальші плани роботи - адже потрібно спочатку знати, що вже вміє робити дитина, для того, щоб планувати наступні кроки. Користуючись інформацією з портфоліо, педагог також дізнається про сильні і слабкі сторони дитини, про хід її мислення, про прогрес в опануванні навичками тощо. 

                                           Що таке індивідуальний навчальний план?

Індивідуальний навчальний план (ІНП) є одним із найважливіших інструментів у роботі, що містить детальну інформацію про дитину та послуги, які вона має отримувати. Він визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять.

Індивідуальний навчальний план розробляється для кожного учня з особливими освітніми потребами командою педагогів і фахівців та об'єднує їхні зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною й водночас визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними учасниками розробки індивідуального навчального плану, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших.

Компоненти індивідуального навчального плану

1. Інформація про дитину загального характеру: ім'я дитини, її вік, адреса, телефон, імена батьків, порушення розвитку, дата зарахування дитини до школи, термін дії ІНП.

2. Поточний рівень знань і вмінь дитини. Наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні якості, стиль навчання (особливо якщо один зі стилів домінує), що дитина не вміє робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У плані має бути зазначено, що турбує батьків. Має бути наведена інформація про вплив порушень розвитку дитини на її здатність до успішного навчання у звичайному класі. Усі ці відомості мають бути максимально точними, оскільки вони є підґрунтям для подальшої розробки завдань.

3. Цілі й завдання. Саме вони мають допомогти дитині опанувати певні знання та вміння. Вони мають відповідати поточному рівню розвитку учня. У визначенні цих цілей і завдань беруть участь усі особи, причетні до роботи з дитиною.

Цілі - це твердження про бажаний результат. Вони можуть стосуватися знань, умінь, поведінки й мають бути чітко сформульовані, висловлені через позитивні твердження та бути зрозумілими всім, хто їх читає.

Завдання - це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої мети, написані зрозумілими та простими словами.

У плані має бути визначено, хто, що, коли і як має робити.

Цілі мають бути визначені в усіх сферах, де спостерігається відставання в розвитку (інтелектуальний, соціальний та емоційний розвиток, розвиток моторики, мовленнєві навички тощо).

4. Спеціальні та додаткові послуги. У навчальному плані мають бути передбачені заняття з відповідними фахівцями (з логопедом, фізіотерапевтом, психологом та іншими спеціалістами).

Учителі та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді учень потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть надаватись лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). У цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги.

В індивідуальному навчальному плані мають бути визначені кількість і тривалість занять фахівців з дитиною.

5. Адаптації/модифікації. Відповідна адаптація середовища дає змогу дітям з особливими потребами навчатись у звичайному класі. При розробці плану необхідно звернути увагу на необхідне облаштування середовища; використання належних навчальних методів, матеріали та обладнання; урахування сенсорних та інших потреб дитини.

6. Термін дії ІНП. Зазвичай індивідуальний навчальний план розробляється на один рік. Однак члени групи з розробки ІНП (батьки, адміністратор, учитель та ін.) можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати план або скласти новий. Це може виявитись необхідним, наприклад, якщо:

• дитина досягла поставленої мети;
• у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;
• надійшло прохання збільшити кількість послуг дитині;
• дитину переводять до іншої школи;
• у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.

Традиційно розробку ІНП починають одразу після приходу дитини до класу, а термін дії плану закінчується через рік. Водночас можна варіювати цей процес, пристосовуючи його до загального шкільного планування.

7. Інформація про прогрес дитини. Невід'ємною складовою процесу розробки ІНП є оцінка та збирання відомостей про успіхи учня. При цьому можуть збиратися зразки робіт дитини, результати спостережень, контрольні листки, описи поведінки, результати порівнянь з типовим рівнем розвитку, результати тестів тощо.

Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації індивідуального

навчального плану.

        Участь батьків у розробці індивідуального навчального плану є надзвичайно

важливою. Як зазначалося вище, батьки можуть надати інформацію про стан здоров’я,

розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини.

У практиці залучення родин трапляються випадки, коли батьки не хочуть брати участь

у розробці індивідуального навчального плану. Причини такої поведінки можуть бути

різними: від небажання приділяти час власній дитині, до недовіри членам команди,

підґрунтям якої є негативний попередній досвід спілкування з фахівцями і педагогами.

В будь-якому випадку батьків необхідно підбадьорювати та заохочувати до участі.