Рекомендації педагогам щодо роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку

Мовленнєві порушення

■      Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся учителями, котрі навчали дитину в попередні роки.

■      Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови рекомендації фахівців.

■      Від складу команди, яку ви організуєте, залежатиме правильність визначення діагнозу, стратегії корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі.

■      Запитуйте у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосувань інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію учень не сприймає.

■      Запропонуйте інший спосіб (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух подайте у письмовому вигляді).

■      Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня.

■      Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп'ютерних програм (наприклад перетворення друкованого тексту в аудіо відтворення), інших технічних засобів, залежно в особливостей навчання конкретного учня.

Діти із затримкою психічного розвитку

■      Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.

■      Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте  вивчене.

■      Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.

■      Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічної витривалість і розум працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).

■      Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно - складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки учень навчиться утримувати у пам'яті одразу кілька.

■      Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.

■      Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.

■      Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.

■       Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати відчуття стійких невдач.

■      Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.

■      Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно  на батьків. Допомагайте усвідомлювати найменші успіхи учня та закріплювати їх. Учні з труднощами у навчанні потребують не авторитарних підходів у сімейних стосунках, а виваженого, доброзичливе ставлення до дитини.

■      Подолання труднощів у навчанні - це результат спільної тривалої та копіткої роботи педагогів, психологів, батьків і навіть терапевтів.

Діти із порушенням зору

■      Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.

■      Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75- 100 кд/м².

■      Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня.

■      В унаочненнях доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.

■      Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливав суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще.

■      Давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане.

■      Озвучуйте все, що пишете.

■      Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.

■      Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.

■      Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту, переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів.

■      3 таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи. організації як УТОС мають аудіо бібліотеки літературних творів та інших навчальних матері; якими вчитель може скористатися для індивідуалізації занять зі слабозорими учнями.

■      Доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків.

■      Частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці.

■      Стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить текст очей.

■      Дитина може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я.

■      Не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).

Діти із порушенням слуху

■        Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.

■        Ознайомтеся зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу. Доцільно, аби навчальний заклад придбав необхідну апаратуру.

■        Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.

■                 Використовуйте якомога більше унаочнень.

■        Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо.

■        Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки.  Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).

■        Перед тим, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.

■        Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до учня спиною. Якщо необхідно - зробіть запис на дошці, а потім, повернувшись обличчям до класу, повторіть написане та прокоментуйте.

■        Говоріть достатньо гучно (але не надто - це спотворює слова), в нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами.

■        Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати й про це. Якщо учень просить щось повторити, спробуйте перефразувати повідомлення, вживаючи короткі прості речення.

■        Якщо ви не зрозуміли відповідь учня, попросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити.

■        Якщо ви повідомляєте складний матеріал, що містить терміни, формули, дати, прізвища, географічні назви, доцільно надати його учневі в письмовій формі.

■        Використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку.

■        Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.

■        Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.

Діти із порушенням опорно-рухового апарату

■Дізнайтеся більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу та джерела з  яких ви можете отримати корисну інформацію.

■  Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як  інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і  здібності.

■Проконсультуйтеся з іншими вчителями, які у попередні роки навчали дитину, стосовно організації навчального середовища для саме цього учня. Батьки найкраще знають потреби своєї дитини. Вони можуть чимало розповісти про особливі потреби та можливості учня. Залучивши у свою команду фізіотерапевта, логопеда та інших спеціалістів, ви зможете використати найкращі підходи для конкретного учня, з огляду на його індивідуальні та фізичні можливості.Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей, достатньо широкі проходи між партами тощо). Продумайте, яким чином він діставатиметься класу, пересуватиметься у межах школи  користуватиметься туалетом тощо. Ймовірно у заю доведеться зробити певні архітектурні зміни (пандус, спеціальні поручні, пристосування у тyалеті тощо)

■      Можливо знадобиться, щоб хтось з персоналу чи учнів завжди був готовий допомогти учневі з церебральним паралічем (потримати двері доки заїде візок, під час подолання сходів чи порогів тощо). Такі помічники мають бути проінструктованими спеціалістом (ортопедом, фізіотерапевт інструктором з лікувальної фізкультури).

■      Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити вашого учня незалежним (спеціальні  пристрої для письма, додаткове устаткування для комп'ютера тощо).

■3 допомогою фахівців чи батьків облаштуйте робоче місце учня з урахуванням його фізичного стану та особливостей розвитку навчальних навичок (для утримання постави у зручному положенні, для обмеження мимовільних рухів, полегшення письма, читання).

■      Проконсультуйтеся з фізіотерапевтом стосовно режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ. Нагадуйте про це учневі та стежте, щоб він не перевтомлювався.

■      Іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижчих тонах, переконайтеся, що учень добре чує звуки т, к, с, п, е, ф, ш. Знизьте вимоги до письмових робіт учня. Можливо йому буде зручно використовувати   спеціальні пристосування, комп'ютер чи інші технічні засоби.

■      Стежте, щоб необхідні матеріали, навчальне приладдя, унаочнення були    у межах досяжності учня.

■      Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу.

■      Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Адаптуйте вправи відповідним чином розробіть завдання у вигляді тестів тощо.

Діти із гіперактивністю та дефіцитом уваги

•  Найдоцільніше посадити учня за першу парту, він менше відволікатиметься.

•      Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

•                Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

•                Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

•            Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання; контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

•                Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

•   Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

•                Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і  був максимально інформативним.

•                Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок емоційно реагуйте на найменші досягнення.

•                Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

•                Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

•                Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності до якої він виявляє інтерес.

•                У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

•                Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.