Діти із затримкою психічного розвитку (зпр)

Затримка психічного розвитку у дітей (захворювання часто позначається як ЗПР) — повільний темп вдосконалення деяких психічних функцій: мислення, емоційно-вольової сфери, уваги, пам’яті, який відстає від загальноприйнятих норм для конкретного віку.

Захворювання діагностується у дошкільному або молодшому шкільному періоді. Найчастіше виявляється на попередньому тестуванні перед вступом у школу. Виражається в обмеженості уявлень, браку знань, нездатності до інтелектуальної діяльності, переважанні ігрових, чисто дитячих інтересів, незрілості мислення. У кожному індивідуальному випадку причини захворювання бувають різними.

Причини ЗПР

У медицині визначаються різні причини затримки психічного розвитку у дітей:

1. Біологічні

• патології вагітності: важкий токсикоз, інтоксикація, інфекції, травми;
• недоношеність;
• внутрішньоутробна гіпоксія плоду;
• асфіксія при пологах;
• інфекційні, токсичні, травматичні захворювання в ранньому віці;
• генетична схильність;
• травми при пологах;
• відставання від однолітків у фізичному розвитку;
• соматичні захворювання (порушення в роботі різних органів);
• ураження окремих ділянок центральної нервової системи.

2. Соціальні

• обмеження життєдіяльності протягом тривалого часу;
• психічні травми;
• несприятливі умови життя;
• педагогічна занедбаність.

В залежності від факторів, які призвели в підсумку до затримки психічного розвитку, виділяють декілька видів захворювання, на підставі чого складено ряд класифікацій.

Види затримки психічного розвитку

• Конституціональна ЗПР визначається спадковістю.
• Соматогенная ЗПР набувається в результаті перенесеного захворювання, яке вплинуло на мозкові функції дитини: алергія, хронічні інфекції, дистрофія, дизентерія, стійка астенія та ін.
• Психогенна ЗПР визначається соціально-психологічним фактором: такі діти виховуються в несприятливих умовах: одноманітна середовище, обмежене коло спілкування, брак материнської любові, бідність емоційних відносин, обділення.
• Церебрально-органічна ЗПР спостерігається в разі серйозних, патологічних відхилень у розвитку мозку і визначається найчастіше ускладненнями в період вагітності (токсикоз, вірусні захворювання, асфіксія, алкоголізм або наркоманія батьків, інфекції, пологові травми тощо). Кожен з видів по даній класифікації відрізняється не тільки причинами захворювання, але і симптоматикою і курсом лікування.

Симптоми ЗПР

- Відсталість в когнітивному розвитку в порівнянні з однолітками;

-Труднощі з оволодінням навиків читання, письма, арифметики;

- Часто спостерігаються прояви гіперактивності, проблемної поведінки; 

- Незначне порушення дрібної моторики; 

- Перевага ігрових мотивів над учбовими;

- Складності з дотриманням норм та правил (наприклад, шкільних);

-Незрілість емоційно-вольової сфери;

-Емоційна лабільність.

Важливою відмінністю ЗПР від розумової відсталості є здатність дітей продуктивно використовувати допомогу дорослого. Наприклад, під час виконання завдань дитина за допомогою дорослого може успішно з ними справлятися і це означає найближчу зону її розвитку. В разі правильно проведеної корекційної роботи фахівців в команді з батьками можна досягти великих успіхів в мінімізації (звичайно це також залежить і від інших факторів, наприклад від глибини ураження головного мозку).

Лікування затримки психічного розвитку у дітей

Практика показує, що діти з затримкою психічного розвитку цілком можуть стати учнями звичайної загальноосвітньої школи, а не спеціальної корекційної. Дорослі (педагоги і батьки) повинні розуміти, що труднощі навчання таких дітей в самому початку шкільного життя — зовсім не результат їхньої ліні або недбайливості: вони мають об’єктивні, досить серйозні причини, які повинні бути разом і успішно подолані. Таким дітям повинна бути надана комплексна допомога батьків, психологів, педагогів. Вона включає в себе:

• індивідуальний підхід до кожної дитини;
• заняття з психологом і сурдопедагогом (який займається проблемами навчання дітей);
• в окремих випадках — медикаментозну терапію.

Багатьом батькам важко прийняти той факт, що їх дитина в силу особливостей свого розвитку буде навчатися повільніше інших дітей. Але це потрібно зробити, щоб допомогти маленькому школяреві. Батьківські турбота, увага, терпіння укупі з кваліфікованою допомогою фахівців (педагога-дефектолога, лікаря-психотерапевта) допоможуть забезпечити йому цілеспрямоване виховання, створити сприятливі умови для навчання.

Корекційні вправи